Назад в новини
Токсин від Шекспіра
03.04.2017 | 12:51
Токсин від Шекспіра
Вчені з'ясували, чим отруїлася Джульєтта
У квітні минулого року літературний світ відзначав 452 річницю з дня народження Вільяма Шекспіра та 400-ту річницю його смерті. До сих пір багатьох приваблює талант письменника і його інтригуючі сюжети, які, за збігом обставин, часто пов'язані із застосуванням різних отрут.
Так, наприклад, на вухо батька Гамлета наливається «гебанон» (можливо, екстракт морозника); «Спирт» впав в очі героям в «Сон в літню ніч» (можливо, беладона), і, звичайно ж, «отруєні нутрощі», «обвітрений отрута» і «корінь болиголов» додані в котел відьом в «Макбет». Але найцікавішим, на думку вчених, є отрута, прийнята Джульєттою і дозволила їй померти на деякий час. Експерти схиляються до версії, що закохана дівчина прийняла тетродотоксин.
Цю речовину знайдено в шкірі, печінці і яєчниках риби фугу. Але, як не дивно, вона потрапляє в їх організм за допомогою бактерій. Вона присутня у восьминогів з синім кільцем і деяких видів тритонів. В Японії ця риба є делікатесом і її їдять сирою. У кращому фугу міститься рівно стільки отрути, щоб полоскотати губи і язик. Відчуття поколювання, настільки бажане для гурманів, викликане взаємодією тетродотоксина з нервовою системою.
Тетродотоксин пов'язує і блокує натрієві канали. Загальний результат - млявий параліч м'язів. Занадто велика концентрація речовини (більше 2 мг) може бути фатальною, тому що м'язи, що керують диханням, стають нерухомими, і жертва задихається. Людина під час отруєння знаходиться в свідомості, але не може рухатися або сигналізувати про своє лихо. Протиотрути проти тетродоксін не існує. Звичайна процедура при підозрі на таке отруєння - штучне підтримування дихання та лікування симптомів при їх прояві. Це робиться до тих пір, поки організм не зможе самостійно метаболизировать і виділити токсин. Подібна методика вельми успішна, і, при належному медичному обслуговуванні зазвичай має хороший прогноз.
За часів Шекспіра таких способів лікування не існувало. Однак, не виключено, що людина, яка отримала правильну дозу отрути, якийсь час знаходиться у вегетативному стані і приходити до тями самостійно. Тому, на думку дослідників, Джульєтта могла таким чином знепритомніти на дякий час.
Є, звичайно, і інші сполучення, що пригнічують дихання, і уповільнюють пульс. Можливо, комбінація деяких з цих препаратів могла обдурити Тудорского лікаря. Заковика лише в тому, що риба фугу і відповідно її отруйна особливість були виявлені Джеймсом Куком в 1770-х роках. У той час як «найсумніша повість на світі» була написана за 180 років до того.
Шекспір, безсумнівно був талановитим і винахідливим. І цілком можливо, йому вдалося придумати отруту, який виявили декількома століттями пізніше.
Назад в новини
Вчені з'ясували, чим отруїлася Джульєтта
У квітні минулого року літературний світ відзначав 452 річницю з дня народження Вільяма Шекспіра та 400-ту річницю його смерті. До сих пір багатьох приваблює талант письменника і його інтригуючі сюжети, які, за збігом обставин, часто пов'язані із застосуванням різних отрут.
Так, наприклад, на вухо батька Гамлета наливається «гебанон» (можливо, екстракт морозника); «Спирт» впав в очі героям в «Сон в літню ніч» (можливо, беладона), і, звичайно ж, «отруєні нутрощі», «обвітрений отрута» і «корінь болиголов» додані в котел відьом в «Макбет». Але найцікавішим, на думку вчених, є отрута, прийнята Джульєттою і дозволила їй померти на деякий час. Експерти схиляються до версії, що закохана дівчина прийняла тетродотоксин.
Цю речовину знайдено в шкірі, печінці і яєчниках риби фугу. Але, як не дивно, вона потрапляє в їх організм за допомогою бактерій. Вона присутня у восьминогів з синім кільцем і деяких видів тритонів. В Японії ця риба є делікатесом і її їдять сирою. У кращому фугу міститься рівно стільки отрути, щоб полоскотати губи і язик. Відчуття поколювання, настільки бажане для гурманів, викликане взаємодією тетродотоксина з нервовою системою.
Тетродотоксин пов'язує і блокує натрієві канали. Загальний результат - млявий параліч м'язів. Занадто велика концентрація речовини (більше 2 мг) може бути фатальною, тому що м'язи, що керують диханням, стають нерухомими, і жертва задихається. Людина під час отруєння знаходиться в свідомості, але не може рухатися або сигналізувати про своє лихо. Протиотрути проти тетродоксін не існує. Звичайна процедура при підозрі на таке отруєння - штучне підтримування дихання та лікування симптомів при їх прояві. Це робиться до тих пір, поки організм не зможе самостійно метаболизировать і виділити токсин. Подібна методика вельми успішна, і, при належному медичному обслуговуванні зазвичай має хороший прогноз.
За часів Шекспіра таких способів лікування не існувало. Однак, не виключено, що людина, яка отримала правильну дозу отрути, якийсь час знаходиться у вегетативному стані і приходити до тями самостійно. Тому, на думку дослідників, Джульєтта могла таким чином знепритомніти на дякий час.
Є, звичайно, і інші сполучення, що пригнічують дихання, і уповільнюють пульс. Можливо, комбінація деяких з цих препаратів могла обдурити Тудорского лікаря. Заковика лише в тому, що риба фугу і відповідно її отруйна особливість були виявлені Джеймсом Куком в 1770-х роках. У той час як «найсумніша повість на світі» була написана за 180 років до того.
Шекспір, безсумнівно був талановитим і винахідливим. І цілком можливо, йому вдалося придумати отруту, який виявили декількома століттями пізніше.