Світовий досвід у судово-експертній діяльності

Автор: Марина Скрипник

Успішний розгляд та вирішення певних питань при судовому провадженні в умовах стрімкого розвитку науки та техніки потребує застосування та використання спеціальних знань, що сприяє ухваленню справедливих та обґрунтованих судових рішень. Доступ до таких знань здійснюється через призначення/замовлення експертизи.

Судово-експертна діяльність в Україні – дуже важлива для судочинства. Судові експерти покликані сприяти встановленню обставин, які мають значення для справи, тим самим впливаючи на прийняття судових рішень.

Правильно було б вважати, що судовими експертами повинні бути лише висококваліфіковані фахівці, які постійно вдосконалюють свої знання не лише в області, в якій працюють, а й цікавляться іншими дослідженнями, зокрема керуючись міжнародним досвідом.

Дана стаття присвячена комплексному дослідженню досвіду окремих зарубіжних країн щодо експертної діяльності з використанням спеціальних знань під час проведення експертиз та досліджень.

Правовий статус експерта в різних країнах

В першу чергу, слід зазначити, що правовий статус експерта у різних правових системах світу регламентується по-різному. У різних країнах статус експерта може варіюватись від категорії «свідок», «специфічний свідок» до «суддя фактів», «науковий суддя».

В українському законодавстві, як відомо, існує поняття «судовий експерт», що передбачено Законом України «Про судову експертизу» та іншими процесуальними кодексами України. Судовий експерт в Україні визначається як учасник процесу, який володіє певними чіткими правами та обов’язками, при цьому керуючись найважливішим принципом незалежності (відсутності зацікавленості у результатах експертного дослідження, які могли б вплинути на результат експертизи).

У США, наприклад, прийняте поняття «expert witness» - «експерт-свідок», яке передбачено Федеральними правилами про докази (The Federal Rules of Evidence - FRE). Тобто «expert witness» - свідок, який виступає як експерт і чия думка приймається судом як доказ. Докази «expert witness» можуть спростовуватись доказами інших «expert witness» чи іншими показаннями та фактами.

В польському законодавстві відсутнє визначення поняття «експерт» чи «судова експертиза». В Польщі умовно прирівнюється експерт до «зовнішнього засобу фахових знань», до якого звертаються суд чи прокурор у разі необхідності для прийняття правильного рішення. В Польщі існує чотири основні концепції, що вказують на статус експерта у кримінальному провадженні:
1) концепція «наукового судді»;
2) концепція «судовий експерт – помічник суду»;
3) концепція «судовий експерт – свідок»;
4) концепція «судовий експерт – самостійний учасник судочинства».

У Швеції окремі експерти (економісти, фахівці в галузі податків) мають широку компетенцію (участь у складі суду, який розглядає кримінальну справу), що дає підстави називати їх «суддями фактів». Це упроваджено з метою економії часу суду на вивчення та оцінку обставин справи.

Особливості в організації та функціонування судово-експертної діяльності європейських країн

Щодо правової системи окремої країни, то на неї впливає велика кількість історично складених факторів, тому, попри існування загальних закономірностей і принципів, окрема країна має свої особливості в організації та функціонуванні судово-експертної діяльності.

У європейських країнах поширені дві основні організаційні форми судової експертизи:
- спеціальні (експертні) установи;
- конкретні фахівці – судові експерти (наприклад, існує практика інституту присяжних експертів, тобто для проведення експертиз залучались фахівці, що прийняли присягу; експерти, які отримали ліцензію на право проведення судової експертизи).

Основні організаційно-процесуальні питання судової експертизи при створенні спеціальних (експертних) установ:
- питання відомчої приналежності установ;
- посилення контролю у сфері судово-експертної діяльності;
- характер централізації (об’єднання всіх експертних установ в єдиний інститут судових експертиз під єдиним керівництвом в одному з відомств) та децентралізації (розосередження установ по відповідних відомствах).

У багатьох європейських країнах експертні установи діють спільно з поліцейськими організаціями під юрисдикцією Міністерства внутрішніх справ.

Наприклад, у Великобританії у структурі МВС діє експертно-криміналістична служба (The Forensic Service - FSS). FSS - важливий орган у роботі британської поліції з розслідування, розкриття та запобігання злочинам. Співробітники FSS беруть участь в слідчих діях, оперативно-розшукових заходах, виконують експертизи та дослідження для регіональних поліцейських підрозділів Англії, а також Королівської прокуратури, митної і акцизної служб, інших правоохоронних органів. Служба надає послуги приватним компаніям як у країні, так і за кордоном. Для виконання специфічних видів експертиз (наприклад, криміналістичне дослідження документів) передбачено залучення фахівців приватних криміналістичних лабораторій. У Великобританії для проведення експертизи чи дослідження експерт як правило запрошується однією зі сторін процесу (обвинувачення чи захисту). Великобританія є країною, яка пішла шляхом скасування «монополії» на здійснення криміналістичних експертиз державними судово-експертними організаціями.

У Франції експертно-криміналістична служба підпорядковується Міністерству оборони в складі збройних поліцейських формувань. Таких формувань є два: Національна поліція та Національна жандармерія (до складу входить експертно-криміналістичний інститут, що співпрацює з поліцейськими, слідчими, прокурорами та суддями). В країні суд самостійно призначає одночасно для обох сторін двох незалежних експертів, які віднесені в спеціальний державний реєстр. Крім того, у Франції дослідження та експертизи в певних сферах діяльності можуть проводити поліцейські.

У Литві діє інституціональна судово-експертна система, оскільки більшість судових експертиз проводяться чотирма державними судово-експертними установами. Судово-експертну діяльність в країні здійснюють правоохоронні органи для скорочення часу та сил на збирання доказів.

У Латвії на законодавчому рівні існує і функціонує регістр методик судових експертиз та регістр судових експертів. Працюють як державні, так і приватні судові експерти, хоча приватні експерти не мають права проводити більшість криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз.

У Португалії та Нідерландах експертно-криміналістична служба є частиною Міністерства юстиції. У Нідерландах більшість досліджень та експертиз проводяться за зверненням поліції.

У Словаччині і Туреччині здійснюються біомедичні дослідження у судових лабораторіях, що входять до складу університетів.

В Іспанії та Польщі судово-експертні лабораторії підпорядковані Міністерству юстиції або Міністерству внутрішніх справ, тобто кожне відомство має свої судово-експертні лабораторії.

У багатьох європейських країнах офіцери поліції можуть бути одночасно і судовими експертами, але їх діяльність обмежена.

Наприклад, у Німеччині діє принцип вираження недовіри до роботи експерта, який брав безпосередню участь у процесі розслідування відповідного злочину, до якого має відношення експертиза. Лише експерт, який входить до служби, яка відокремлена від підрозділів розслідування, може проводити дослідження та експертизи. Судово-експертні підрозділи перебувають у структурі правоохоронної системи і безпосередньо поліції. Крім того, у Німеччині інститут приватної експертизи успішно функціонує й конкурує з державними експертними установами.

У Словаччині, Португалії та Австрії поліцейські офіцери можуть бути судовими експертами, якщо вони не виконують функції поліцейських.

Таким чином, для підвищення ефективності експертної діяльності в Україні, на ряду із загальноприйнятими нормами та принципами, доцільним є дослідження, аналіз та врахування світового досвіду функціонування експертних структур. Звідси слідує, що для будь-якої країни важливим є удосконалення правового регулювання організаційних форм судово-експертної діяльності. Крім того, підвищення якості надання експертних послуг повинно забезпечуватись конкурентними умовами між учасниками судово-експертної діяльності, що досягається через активний розвиток незалежної судової експертизи.

Використані джерела:
1. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції «Теорія і практика судової експертизи і криміналістики» з нагоди 85-річчя доктора юридичних наук, професора Ніни Іванівни Клименко, Київ-Маріуполь, 27.02.2018р.https://dsum.edu.ua/upload/doc/konf_27.02.2018_3.pdf;
2. Стаття «Особливості судово-експертної діяльності в Україні та США», Лакуста О.М., 2018р.,https://dsum.edu.ua/upload/doc/konf_27.02.2018_3.pdf;
3. Стаття «Запровадження європейського досвіду до судово-експертної діяльності експертної служби МВС України», Лопата О.А., 2018р.,https://dsum.edu.ua/upload/doc/konf_27.02.2018_3.pdf;
4. Стаття «Процесуальний статус експерта у кримінальному провадженні: польський досвід», Дуфенюк О.М., Порівняльно-аналітичне право, http://www.pap.in.ua/2_2017/50.pdf;
5. Стаття «Досвід Польщі стосовно участі судового експерта у кримінальному провадженні», Дуфенюк О.М., Науковий вісник 15.02.2018р., http://www2.lvduvs.edu.ua/documents_pdf/visnyky/nvsy/01_2018/30.pdf;
6. Стаття «Європейський досвід організації судово-експертної діяльності», Сорока С.О., Шпак Ю.В., Порівняльно-аналітичне право, 2018р., http://pap.in.ua/3_2018/82.pdf;
7. Стаття «Розвиток організації судово-експертної діяльності в Україні з урахуванням досвіду деяких зарубіжних країн», Романенко Л. М., http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/2241/%D0%A0.